Щороку 7 січня православні християни славлять народження Сина Божого. З давніх-давен святкування Різдва в Україні мало особливе, символічне значення. Передує ж Різдву – Святвечір – одне з найурочистіших свят, яке відзначають напередодні, 6 січня. Дізнайтеся про традиції святкування Надвечір’я Різдва Христового та прикмети в цей день.
Відзначання Надвечір’я Різдва Христового в Україні є традицією споконвічною. Ще з сивої давнини наші предки створювали у цей день атмосферу затишку, миру, злагоди й щастя у своїх оселях. Допомагали їм це зробити прадавні звичаї та обряди, які були невіддільною складовою Різдва. У цих звичаях – наша історія, саме тому так важливо дотримуватись усіх традицій, які заповідали нам наші пращури, адже в них наше минуло і прийдешнє.
За древнім звичаєм передує Святвечору ретельне прибирання оселі та обійстя, яке символізує оновлення. У давнину господині вибілювали оселю та чепурили комини – розмальовуючи їх барвистими квітами. Усі поверхні в будинку застеляли новими або ретельно випраними рушниками та скатертинами. Намагалися до свята оновити посуд й одяг.
У святковій підготовці брали участь усі члени сім’ї – від малого до великого, адже дружність родини, взаєморозуміння та взаємодопомога є важливою умовою різдвяних святкувань. Утім, основну роботу, традиційно виконувала господиня – приготування святкової їжі. Найбільше їй допомагала старша донька. У наш час ця традиція лишається незмінною: за приготування різдвяних страв відповідальні переважно жінки.
Одним з важливих звичаїв відзначання Святвечору є внесення до хати господарем дому снопа пшениці або жита, який називається “дідухом”. Він символізує добробут. Колись його ставили під іконами, прете зараз ставлять на покуті святкового столу.
“Головний атрибут Надвечір’я Різдва – дідух, – каже кандидат історичних наук та етнограф Олена Щербань в інтерв’ю порталу “Всвіті”. – Колись його виготовляли з останніх колосків на полі, а зв’язувала його вся родина. Вплітали в нього колоски пшениці, ячменю та вівса, бажаючи усім рідним здоров’я”.
Особливим ритуалом Святвечору вважається прикрашання святкового столу. У давнину стіл застилали соломою, а підлогу хати сіном – це символізувало ясла, на які клали народженого Ісуса.
“Уся родина повинна стежити, аби суха трава була м’якенькою без колючих гострих стебел, щоб ніхто в родині не сварився”, – наголошує етнограф Микола Кавацюк в матеріалі порталу “Всвіті”.
Святкова вечеря розпочинається з появи першої зірки на небі.
Господар дому першим сідає за стіл і запалює свічку, яка символізує безсмертя та світло. Першою куштують кутю – головну окрасу столу, яка дістала назву “багата кутя”, адже крім неї господині готують ще одинадцять пісних страв. Звідси ще одна назва Надвечір’я Христового – Багата вечеря. Кутю готують переважно з пшеничної крупи з додаванням родзинок, меду та маку. Проте кожна господиня чи господар по своєму модифікує рецепт, прагнучи його в такий спосіб удосконалити. Хтось – же просто наслідує старовинний родинний рецепт. Далі можна коштувати решту страв. Святкове наповнення столу у різних регіонах України на Святвечір відрізняється, однак незмінним лишається кількість страв, яких має бути дванадцять ”12”– цифра сакральна. Бо є 12 місяців у році, 12 апостолів з Ісусом Христом.
Не забувають у цей вечір і про душі померлих родичів. Сідаючи на стілець чи на лавку варто дмухнути на те місце — “щоб не привалити собою мертвої душі”, бо в цей вечір мертві душі блукають скрізь, і можуть сісти всюди: на лавах, на вікнах, на столі та під ним.
По завершенні вечері діти відносили обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам.
А після прибирання зі столу та миття посуду, усі члени родини умивалися перед сном, щоб не діяло наврочування злих людей – і витиралися рушником з червоним візерунком – щоб протягом року бути здоровим.
Незабаром мало настати Різдво.