Амазонки — древні пращурки сучасних українок
Мій проект Жісторе (Жіноче істроричне ретро) створеній жінкою і про жінок. Саме цій
дамській темі в історії я приділяю особливу увагу і це надзвичайно цікаво.
Видатні особистості, сильні духом, гострі розумом, нескорені, талановиті, натхненні – скільки глибини і мудрости в цих постатях. Розповіді про них, заглиблення в їхнє життя, цікавість до тієї діяльности і звершень, якими вони займались і до чого прагнули – сьогодні нас надихає, пристрасно провокує до нових досягнень, гартує наш характер і зміцнює самодостатність.
Розпочну свої розповіді, звісно, з українок, а саме з найдавніших наших пращурок. Адже, про кого говорити найперше, як не про предків? Для мене, як і для багатьох украінців по всьому світу, зараз, як ніколи важливо, цікаво і потрібно розібратися в нашій історіі і видатні українки в цьому допоможуть. Перш ніж назвати їх, тих найдавніших і найзагадковіших, хочу завуважити – багато хто навіть і не здогадується, що вони є нашими древніми предкинями. А мова піде про легендарних амазонок. Так так, саме про тих міфологічних і легендарних. Жили вони, хоробрі жінки-воїни, окремо від чоловіків на нашому українському півдні і крім військової справи займалася скотарством, мисливством, рибальством, хліборобством, ремісництвом. Можливо, саме звідти бере початки наша всестороння українська жіноча обдарованість? Адже, як ми знаємо, українська жінка може все, яккщо захоче, звісно. Носили наші древні пращурки довгу, тугу, розкішну дівочу косу, як ознаку вільної, незалежної жінки. Звідси – українська назва амазонок –
Косачки, Косачі. Невипадково через тисячоліття одна з їхніх видатних дочок – амазонка духу і слова – Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) матиме таке прізвище.
Зупинятися на їхніх військових талантах не будемо. Безперечно, у цій галузі наші предкині мали неабиякий успіх. Тобто, сучасною мовою, в кар’єрі вони досягли своїх висот. А що ж з особистим? На ньому і хочеться зосередитись, адже ті дівчата добряче випереджали свій час і заклали в нашу жіночу українську ідентичність немало унікальних та сміливих рис.
Традиційно, раз на рік амазонки органзовували зустрічі з молодими скіфами (південне кочове плем‘я, яке фактично є нашими давніми предками). Це було щось між ніжними романтичними побаченнями і нестримними оргіями. Але час йшов і амазонки розуміли, що кар’єра кар’єрою,але як каже відома пісня “All we need is Love“. Тисячоліттями нічого не змінюється. Відчувлась потреба в сімейному затишку, теплі і якими б сильними і самодостатніми не були косачки, але мати міцне плече коханого чоловіка таки хотілось. Існує багато версій, вони, як правило міфологічні, як амазонки та скіфи-чоловіки все ж об‘єдналися і своіми шлюбними зв‘язками стоврили нове могутнє плем‘я. Цих міфів багато і вони дуже різняться між собою, проте мають спільне в тому, що косачки хотіли бути зі своіми чоловіками, але не хотіли… увага – жити з їхніми родичами. Ця проблема вічна і стара, як сам світ. Наші дорогі пращурки підштовхнули своїх
чоловіків піти до батьків, узяти належну їм частину майна і повернутися до дружин, але вже мати власний капітал, щоб жити окремо зі своїми новоствореними родинами. Скіфські юнаки прислухались до своїх далекоглядних жінок і так вчинили. І не тому, що були підкаблучниками, а через те, що порада, чи навіть вимога їхніх молодих дружин видавалася надзвичайно мудрою і це феноменально сучасно та злободенно навіть для наших часів. Здається, тільки свободолюбиві
українки, ще тисячоліття тому могли до такого додуматись і вибороти собі і в цьому незалежність. Адже, як та, що перемагала на полі бою талановитих воїнів і полководців,- буде виконувати вказівки свекрухи?
Мужні косачки повели своі сім‘ї у дикі, суворі, ще не освоєні степи і стали могутніми сарматами. Звичайно, це легендарна версія походження сарматів, викладена Геродотом, але на мою думку, вона дійсно є дуже правдобподібною. Адже, роль жінки у сарматських племен – особлива і не традиційна, на відміну від інших.
Не дивлячись на свою войовничість, сарматки все таки залишались справжніми жінками: вони любили красивий одяг та прикраси. Археологи під час розкопок часто знаходили вбрання з дорогої тканини, золотими гудзиками, різноманітні дорогоцінні пекторалі, браслети, брошки, діадеми. Тож, наші дорогі пращурки-амазонки заклали в ментальність українки багато цікавих рис: сміливість, успішність, мудрість, незалежність і відчуття краси та стилю.
Йшли часи, племена змінювалися одне одним, з часом могутніх сарматів підкорили готи, за ними прийшли гуни. В інших частинах Украіни розселялися слов‘янські племена, де теж зустрічалися жінки-воїни. Згодом в епоху вікінгів, коли могутні скандивські воїни прийшли на наші терени і асимілювалися з місцевим населенням – вони теж цілком ймовірно принесли традицію жінок-воїнів. Це все означає, що жінка була дуже шанованою, рівною і самодостатньою постаттю у тому світі і історичному контексті. Жінки воювали, з ними радились, їх поважали, до них прислухались. Від цих яскравих і неймовірних, мужніх і незалежних наших пращурок ми і походимо. Тож, не забуваймо якого ми роду і племени…
Більше на “Жісторе” YouTube