Сучасна та харизматична українська художниця-живописець Анна Бондар, 29 листопада в Марбельї (Іспанія) проведе унікальну виставку картин під назвою «Контакт»
Серія робіт Анни присвячена коням, і це не випадковість, адже саме ці дивовижні та чуттєві тварини займають особливе місце в житті художниці
Кінь – це портал між Богом і людиною
Контакт – це передусім технічний термін, він буде зрозумілий для людей, які професійно займаються кінним спортом, але він і доступний тим, хто хоч би раз мав спілкування з конем, дивися в його великі добрі очі, торкався, гладив. Це тісний зв’язок між людною та твариною, з природою, з Всесвітом.
Коні дали мені дуже багато в різних напрямках життя. Це перед усім тісних зв’язок з природою, з усім, що тебе оточує. У коней дуже яскраво виражена міміка, і через те, що ти спілкуєшся з твариною, яка не вміє розмовляти, але має великий розум в тебе з’являється здатність читати людей без слів, бачити їх наскрізь.
Коні люблять тебе безумовно, і якщо ти бодай колись відчував емоційний холод в житті, тобі потрібно в конюшню аби залікувати ці рани
Я досить пізно увійшла у кінний спорт. У 23 роки я осідлала свого першого коня, потім були рідкісні виїзди, а вже у 25 я почала займатися професійно. Одного разу зовсім випадково я потрапила в невеличку конюшню за містом, де і познайомилася зі своїм майбутнім тренером. Так працює сила наміру, віра та Боже провидіння. Тоді я ходила конюшнею, роздивлялася коней і обрала для прогулянки найноровливішого коня, якого остерігалися інші. Тренер оцінив мою сміливість, а я відчула неймовірну легкість, і дивувалась тому, як раніше я могла жити без коней. Моєю мрією було професійно займатися кінним спортом, і так склалося, що доля подарувала мені цей шанс.
Коні закривають внутрішні потреби різних за характером людей. Ти можеш бути великим професіоналом в кінному спорті, відчувати силу, але тільки маючи любов до тварини ти зможеш знайти контакт, відчути особливий зв’язок, що і приведе тебе зрештою до успіху, до перемоги. Це дуже розумні тварини, вони пам’ятають людей, вони прив’язуються, сумують, люблять, мають здатність відчувати біль людей та навіть лікувати.
Не дивлячись на те, що кінний спорт дуже небезпечний, в душевному сенсі для мене це найбезпечніше місце на землі
Про натхнення
За день я можу намалювати готову картину, бо всі ідеї тримаю в голові, а потім ніби намистинки дістаю в намисто. Я віднайшла свою техніку, за якою робота має бути написана за один-два рази, бо інакше вона втрачає легкість та прозорість. Процес малювання живе в мені постійно.
А ще я у вірю в енергії, у мене все через почуття. Для мене важливо бути сам на сам час від часу аби не замаститися в «чужу фарбу».
Я людина, що має віру в серці, я маю свої молитви, вони обов’язкові перед змаганнями, бо кінний спорт небезпечний. Я вірю, коли ти ідеш своїм правильним шляхом – це шлях до Бога, і все складається для тебе найкращим чином, ти опиняєшся, там де маєш бути, зустрічаєш потрібних людей, тобі щастить. Оце моє натхнення – йти своїм шляхом, бути собою.
Мій девіз і головні життєві слова – в першу чергу віра, а в другу – дії
З війною ми всі зрозуміли, що в житті все не стабільно, ніякого майбутнього, яке можна було б передбачити немає. Тому я намагаюся бути корисною для себе та інших.
Про переїзд
На початку війни я переїхала до Іспанії, і довгий час не могла малювати, мене не полишала надія, що війна скоро скінчиться і ми повернемося додому. Це був довгий період відкладання життя. Я сумувала за близькими, за конем та моїми тренуваннями, за творчістю. Але поступово я змогла зібрати себе, придбати необхідні матеріали та почати малювати. Я перевезла свого коня, це дало мені поштовх діяти, відновлюватися та жити далі, ніби частина дому була поруч. Я увійшла в ритм та почала балансувати між родиною, тренуваннями, змаганнями та малюванням.
Про материнство
Материнство зробило мене більш чутливою до життя. Я відкрила в собі емоційно «оголені щупальця», цей стан мені допомагає відчувати кожну деталь до дрібниць, і це особливо позитивно впливає на мою творчість. У художника немає права на помилку, ти маєш зробити все так як потрібно з першого разу, а для цього потрібно бути надчутливим. Я вважаю, що бути художником без минулого це все одно, що бути психологом без життєвого досвіду. Теорія не пережита на практиці, це всього лише чутки.
Зараз я на піку своєї зрілості як емоційної та фізичної, без перебільшення я в кращій своїй формі
Я маю освіту, досвід, знання, я пройшла і проходжу терапію з психологом. Я пройшла через дуже великі випробовування. І я точно знаю, кого Бог любить того і випробовує. Якби я не стала мамою можливо, я не досягла такого злету в живописі.
Про освіту та перемоги
Після закінчення художнього інституту художнього моделювання та дизайну «Сальвадор Далі» (за спеціальністю «Дизайн інтер’єру» у 2014 році Анна вдосконалювала свої навички під керівництвом художника-реаліста Василя Борисенка.
Згодом художниця зрозуміла, що реалістичний живопис на полотні не відповідає її уявленням про сучасне мистецтво, і почала експериментувати з жанрами, техніками та матеріалами, але, головне, глибше працювати над сенсами. Розставання з рідною країною посилило рефлексію втраченості зв’язку з рідною землею, що призвело до нового повороту в мистецтві. Кожна робота Анна – це глибокі роздуми про потужні зв’язки, які існують між людьми, тваринами та їхнім природним середовищем.
З 2021 року Анна Бондар є членом Спілки молодих художників України.
Її роботи зберігаються у приватних колекціях: України, Англії, Угорщини, Ірландії, Італії, США. Картину, яка брала участь у виставці Нью-Йорку показували на ABC NEWS. Також про її творчість та виставку були публікації в FORBES.
З кожної проданої роботи майстриня передає частину коштів на благодійність.