Diana Gloster розказала про свою феміністичну позицію, жінок як жертв насильства та поділилася відвертістю про хейтерів

Diana Gloster – українська співачка, авторка пісень і ведуча подкасту Gloster FM активно підтримує рух фемінізму та закликає жінок у своїй творчості вірити у власні сили, любити та поважати у першу чергу себе. Спеціально для THE ICONUA співачка відверто розказала про реакцію українських жінок на її діяльність, а також зазначила статистику і роль патріархату у сучасному українському суспільстві.

– Діано, над чим ви зараз працюєте, чи очікувати прихильникам нових композицій найближчим часом?

Зараз я працюю над піснею, яку ви почуєте вже в березні. Цей трек про жінок, а точніше про їхню силу, впевненість у собі, і про те, що на перше місце жінка завжди повинна ставити себе для того, щоб бути успішною, щасливою і відчувати життя на 100%.

– Чи зараз проходить ваша концертна діяльність, чи плануються нові виступи?

Нові виступи плануються, але, на жаль, я не можу заздалегідь казати дати та міста. Як тільки будуть афіші, все буде опубліковано на моєму акаунті в Instagram. Тож, будь ласка, слідкуйте, тому що зараз я пишу новий матеріал і обов’язково буду тестувати його на концертах. Мені буде дуже цікаво отримати живий фідбек від усіх наших читачів.

 – Як ваша творчість допомагає пропагувати ідеї фемінізму здорової людини?

Будь-яка адекватна сучасна людина розуміє, що ідеї фемінізму здорові, і без цього суспільство просто не буде розвиватися. Загалом, в нашій країні це просто необхідно. Зазначу, що я сама прийшла до фемінізму, на жаль, через історію з насиллям у сім’ї, тому, так чи інакше, фразами у текстах розказую цю історію. Кожна жінка, яка знає про що йде мова, чує ці рядки та слова, розуміє, що якраз ця любов до життя і вибору внутрішньої свободи – це і є фемінізм. І в моїх піснях це дуже легко простежити.

– Як ви ставитеся до радикальних феміністок, взагалі, згодні з таким поняттям чи воно придумане через нетерпимість деяких представників суспільства?

Насправді мені дуже шкода, що навіть про базове поняття фемінізму в нас не знає більша частина населення. Люди просто мають стереотипне уявлення про нього і вважають це якоюсь хворобою. Взагалі, радикальний фемінізм – це не поняття, а одна з течій, яка виникла ще у другій хвилі руху. Він не є чимось страшним, це не скажені жінки, які вистрибують голі чи просто мають поганий вигляд. Ця течія фемінізму бореться конкретно з патріархатом, і я вважаю, що наше суспільство просто зобов’язано дивитись у цьому напрямку. Патріархат є дуже шкідливим як для жінок, так і для чоловіків, тому його потрібно викорінити у нашому суспільстві. Ця модель не робоча і не працює, бо, частіше за все, призводить до насилля. По суті вона і є насиллям, адже це домінування чоловіка над жінкою. Саме через це в нашій країні за статистикою кожна четверта жінка є жертвою одного з видів насилля. Сьогодні, на жаль, ми прийшли до неофемінізму. Що він означає? Неофемінізм – це коли всі вдають, що толерантність до жінок є, але насправді це не так. Якщо послухати про що жартують наші коміки в стендапах, якщо навіть просто знаходитися у великій компанії за столом, завжди можна почути сексистські жарти про жінок, очікування до блондинки чи брюнетки, стереотипи тощо. Це все є наслідками годування патріархату. Тому нам треба щось робити для того, щоб кожна жінка в цій країні відчувала себе вільною і рівноправною з чоловіками. А радикальний фемінізм якраз про те, що дуже необхідне нашому суспільству сьогодні.

– Чи зустрічали ви хейтерів через підтримку руху фемінізму?

Підтримка руху фемінізму звучить так, ніби я виходжу на паради та, задираючи майку, десь там на сцені кричу. Ні, насправді феміністкою і феміністом може бути хто завгодно. Наприклад, касир в супермаркеті, SMM вашого улюбленого бренду, блогерка, вчителька або лікар. Чи є в мене хейтери? Звісно, є. І, на диво, вони і є нашими українками, особливо, коли я пишу, що це нормально, коли жінка заробляє більше чоловіка, нормально, якщо вона платить за квартиру чи за відпочинок удвох навпіл, нормально не готувати, не прибирати, не чекати його вдома з танцем в мереживній білизні. Ці жінки починають агресивно писати мені про те, що фемінізм призведе в нікуди. Тут я скажу одне — хейтерами фемінізму є тільки ті люди, які не розуміють, про що цей рух. Він не про те, щоб не було правил етикету чи хейтити чоловіків, або відмовитись від кохання, підтримки та базових приємних речей у стосунках, а зовсім про інше. Тому, перш ніж цькувати, я завжди кажу людям: «Прочитайте, дізнайтесь і зрозумійте, що, загалом, дуже багато речей, що здаються нормою в житті сучасної жінки, здобуті колись важкою працею феміністок ще першої хвилі». Загалом, на жаль, хейтерами фемінізму в нашій країні у тому числі є і чоловіки, тому що їм з патріархальним вихованням дуже невигідно усвідомлювати те, що жінка може працювати, а не тільки варити борщ, що вона має право голосу, що з нею треба радитися, і що вона може сама приймати рішення, бути самостійною. Багато кому це просто незручно, тому вони також є хейтерами фемінізму. Тому я намагаюся своєю творчістю та діяльністю надати жінкам розуміння цієї течії, бо є деяка маніпуляція серед тих, котрі цькують фемінізм. Тобто їм дуже зручно не працювати, нічого не робити, а просто шукати собі чоловіка, який буде їх забезпечувати, не розуміючи, що у довгостроковій перспективі це зазвичай закінчується насиллям. І для того, щоб їх застерегти або вберегти від цього, треба ще більше говорити про фемінізм і давати їм розуміння того, що необхідно все одно мати якусь роботу чи хоча б навчатися на когось, розвиватися і завжди покладатися тільки на себе.

– Розкажіть про стосунки, чи існують якісь заборонені для вашого чоловіка теми? Наприклад, жарти над цим рухом, чи вам притаманна самоіронія?

Якби для мого чоловіка були якісь заборонені теми, то це говорило б про те, що я якийсь аб’юзер, тому що здорові стосунки – партнерські. Вони про те, що ти можеш говорити з людиною про все, що завгодно, та між партнерами є безумовна любов. Особисто для мене, кохання – це про спільні цінності. У нас немає такого, що ми не можемо про щось поговорити. Мій чоловік – мій найкращий друг, тому ми можемо обговорити все, що завгодно у всіх деталях, розібрати будь-яку ситуацію, можемо дискутувати, іноді сперечатися, але це є нормою. Що стосується фемінізму, то треба розділяти самоіронію і жарти, тому що самоіронія в мене на дуже високому рівні, і мій чоловік це обожнює в мені. Я знаю, що я можу над собою посміятися, і ті, хто стежить за мною в інстаграмі, знають це також. А так, як в нас спільні цінності, то мій чоловік ніколи не буде жартувати над жінкою, принижуючи її, і я вважаю це нормою, а не забороною. Навіть серед наших друзів немає таких людей, які б могли принизливо жартувати над жінкою чи сміятися над рухом. Загалом, об’єкт фемінізму – це жінка і рівноправ’я, і тому, якщо ви дозволяєте просто сміятися навіть між собою, принижувати жінок, то ви, окрім того, що невиховані, ще й сприяєте сексистському ставленню до них.

– Чи був хейт у бік чоловіка від недоброзичливців через підтримку вашої діяльності?

Якщо підтримкою моєї діяльності вважається наша спільна творчість, де ми разом знімаємо кліпи й робимо відеоконтент, тому що дуже любимо це з дитинства разом, то хейту він точно ніде не отримував. Знову ж таки, цькування зазвичай отримую я, коли говорю про рівноправ’я.

– Можна сказати, що головний меседж «полюбити себе» може бути застосований і до чоловіків? Чи все ж таки жінки є більш невпевненими у собі через тиск суспільства?

Оскільки у нас завжди домінував патріархат, а жінка завжди була більш у вразливому положенні, то, звісно, вона більше потребує цієї допомоги та ментальної підтримки. У мене переважає жіноча аудиторія, тому я вважаю своєю місією підтримувати саме їх. Фемінізм виступає саме на стороні жінок. Але я завжди повторюю і роблю наголос на тому, що нам дуже сильно пощастило, адже у нашому житті є благородні, добрі, щедрі, коханні чоловіки. Звісно, що в здорових стосунках життя може бути нереально щасливим, але без них жінка також повинна відчувати себе повноцінною, щасливою і впевненою, і знати про те, що вона вільна, незалежна і самостійна, як будь-яка людина, незалежно від гендеру. Тому я сказала б тільки про те, що, навіть по статистиці домашнього насилля, більшість жертв – це жінки. Тому саме у нашому суспільстві їх треба підтримувати й інтенсивно займатися реабілітацією жіночої психіки, давати їм зрозуміти, що насправді життя має значно ширші кордони, ніж вони є зараз в їхній голові.